У чому відмінність американських блогерів від українських

Попалася мені на очі сьогодні стаття одного підприємця, який веде бізнес в Америці. Він ділиться своєю думкою на рахунок досвіду роботи з американськими блогерами і стверджує, що між ними є кардинальна відмінність від українських. Особисто я ніколи не працював з американськими інфлюенсерами. Але мені було цікаво прочитати і зрозуміти в чому полягають особливості американського менталітету по веденню Інстаграма. Адже все «нове» в Інстаграмі тестується і з’являється саме в Америці. А потім вже доходить до нас. Стаття написана від імені @naturalshilajitresin, що проживає в Каліфорнії.

Моя стаття — короткий переказ його досвіду і особистої думки. Його сприйняття бізнес-реальності може бути суб’єктивним. Тому якщо у вас є протилежна думка або доповнення, будь ласка, пишіть про це в коментарях.

Ставка на інфлюенс-маркетинг

Нагадаю, що інфлюенсери — (від англійського influence — «впливати») — люди, думка яких має значення для певної аудиторії. Їх ще називають лідерами думок. Цю думку вони висловлюють на своїх сторінках в Інстаграм, до яких відносяться як до повноцінних ЗМІ. Для деяких ведення їх блогу — справжнісінька робота, до якої вони підходять з повною відповідальністю. А це значить треба вміти вести переговори з брендами, дотримуватися домовленостей, вчасно все узгоджувати і випускати «в онлайн світ».

Головну ставку на просування свого продукту Андрій зробив на таких блогерів. Перша відмінність, яку він анонсував між американськими і українськими блогерами, була в різному підході до роботи. Для американських блогерів — будь-яка співпраця має бути «на рівні», як ніби це відбувається між двома великими компаніями. Андрій повідомляє, що для американських блогерів неприпустимо взяти передоплату і зникнути або не виходити на зв’язок. У США всі цінують свою репутацію і така поведінка вважається неприпустимою. Якщо у вас є відмінна думка від Андрія, напишіть нам, будь ласка, в комменатарях.

Довгострокова vs одноразова співпраця

Роботі з інфлюенсерами-мільйонниками Андрій надав перевагу мікроінфлюенсерам. Він пояснив це своєю стратегією просування. Спочатку він платив блогерам просто за рекламу. Але при такому підході є свої «нюанси» і для його бізнесу це виявилося «програшною стратегією». Ось головні причини:

  • Знайти блогера з відповідною для вашого продукту на 100% аудиторією — досить складно. Аудиторія завжди ділиться на сегменти. І може виявитися так, що з аудиторії блогера вам підходить лише мала частка. А платити блогеру треба всі 100%.
  • Короткострокова співпраця з блогером передбачає малий термін для просування «в променях важливості його думки». Сьогодні блогер з вами співпрацює і рекламує ваш продукт. Через пару днів, з таким же успіхом він може рекламувати продукт конкурента або щось схоже. Тоді у вас немає ефекту «рекламного ехо». Вся, його аудиторія переключилася на інші товари.

Американський маркетинг і підхід до реклами сильно відрізняється від українських реалій. Цьому сприяють інші бюджети, менталітет, більш просунуті канали комунікацій зі споживачем, юридичні моменти. Довгострокові стратегії, укладання контрактів на роки з усіма можливими прописаними ситуаціями — це американський підхід. В Україні теж таке практикують, але не всі компанії можуть собі це дозволити. Тому якщо для вас слово «стратегія» — це не просто набір букв. Значить ви усвідомлюєте всю важливість планомірної та систематичної роботи просування свого товару/послуги.

Для того, щоб програшну стратегію поміняти на успішну, Андрій змінив підхід до співпраці з блогерами. Але не напрямок. Замість того, щоб витрачати рекламний бюджет на інфлюенсеров-мільйонників, він вважав за краще довгострокову співпрацю, але з мікро-інфлюенсерами. З кожним таким мікро-лідером думок він створює рекламну кампанію, мета якої продати його товар. Прибуток ділять згідно з домовленістю.

Особисто мені такий підхід дуже нагадав партнерську програму. Коли вам пропонують щось купити через чиєсь реферальне посилання. Ви отримуєте товар зі знижкою, власник реферального посилання — якісь відсотки або винагороду.

За словами Андрія, мікро-лідери з радістю співпрацюють на довгостроковій основі. Але коли дуже довго розповідаєш одне і теж своїм підписникам, то воно «вигорає». І вже не сприймається інформація про товар як важлива. Так як співробітництво засноване на розподілі прибутку, то в цьому випадку «красиво продавати» лежить саме на плечах мікро-блогерів.

Природність vs Фотошоп

Андрій стверджує, що в Україні, особливо у б’юті-блогерів, є схильність до активного використання Фотошопу. Так, що там у блогерів. Кожен десятий користувач Інстаграму користується якщо не фільтрами, то спеціальними додатками «для красивих фоточок».

В Америці все більше цінують природність і «справжність». Але і в захист українських блогерів скажу, що є якийсь сегмент, який не боїться бути самим собою у себе на сторінці. Ось тільки чи довірять їм рекламу якогось товару, це вже інше питання.

Довіра до блогера формується на основі проблем, з якими він може впоратися. Користувач бачить не просто красиву картинку. А людини, що вирішила свої проблеми за допомогою якогось товару або послуги. В цьому є сенс. Таким прикладом Андрій наводить свою співпрацю з жінкою б’юті-блогером, у якій були проблеми з акне. Вона їх, нібито вирішила за рахунок косметики, яку вони створили для проблемної шкіри.

Я за природність в плані фотографій. Але в словах Андрія на рахунок косметики бачу пряму рекламу. Будь-яка розсудлива жінка знає, що проблема з акне вирішується в першу чергу харчуванням. Косметика — це підтримуючий фактор. Але не головний. І якщо ми не говоримо про підлітків і гормони, то в даному випадку Андрій просто правильно вибрав блогера для реклами своєї косметики.

Інстаграм не продає

Це не мої слова. Це слова Андрія Коно, який стверджує, що люди не купують безпосередньо з Інстаграм. Мовляв все купується в основному через Amazon Prime або на сайті. Але я знову засумнівався в цих словах. Інстаграм стільки всього робить для того, щоб люди купували товар всередині мережі. Спочатку ввів торгові мітки з переходом на сайт продавця, потім створив сторінку @shop для реклами товарів / послуг малого і середнього бізнесу. Зараз активно тестує нові шопінг теги у топових компаніях, які дозволяють купувати товари прямо в Інстаграм. Думаю, що якби слова Андрія були правдою, то компанія Facebook не анонсувала б публічно, що близько 50% користувачів купують товар в Інстаграмі. Тому не погоджуся з його думкою з цього приводу.

Висновки

Я повністю згідний з тим, що існує різниця у ставленні до ведення Інстаграму через відмінність наших ментальностей. Це я особисто помічав, моніторивши пости від американських друзів. Стверджувати, що хтось професійніший, не зовсім етично. У будь-якій країні можуть бути преценденти. Принцип «причесати всіх під одну гребінку» давно застарів. Те що маркетинг більш «просунутіший» на Заході — це ні для кого не є новиною. У них інші реалії життя.

Друзі, якщо у вас є досвід спілкування з американськими блогерами і вам є, що додати або спростувати, будь ласка, пишіть в коментарях. Успішного руху!

Leave a Reply

Your email address will not be published.